Перейти до вмісту

Хіп-хоп

Хіп-хоп як танець виріс у Бронксі, у Нью-Йорку, у 1970-х — як частина хіп-хоп-культури поряд із діджеїнгом, репом і графіті. Його танцюють під хіп-хоп-музику із зігнутими колінами, розслабленим тілом і рівним баунсом чи роком у біт. У студіях його вчать у групах — і як фрістайл, тобто імпровізацію, і як хореографію.

  • Грув і музикальність: рух у біт усім тілом.
  • Кардіо, витривалість і сильні ноги.
  • Навички фрістайлу й упевненість, щоб танцювати на вечірках, у колі чи на батлі.
  • Самовираження: кожен танцюрист поступово знаходить свій стиль.
  • Основа для інших вуличних стилів і для хореографії.
  • Кросівки, у яких можна рухатися й крутитися. Деякі студії просять чисту пару лише для залу.
  • Вільний, зручний одяг.
  • Вода й рушник.
  • Більше нічого — зал, дзеркала й звук є в студії.
  • Зазвичай 60–90 хвилин.
  • Розминка з грувами — баунс, рок та ізоляції.
  • Фундамент: базові кроки, які часто називають паті-денсами, або соціальними танцями. Кожен має свою назву, і ви вивчаєте їх по одному.
  • Зв’язка або хореографія під один трек, яку потім танцюють невеликими групами.
  • Багато занять закінчуються сайфером: танцюристи стають у коло й по черзі фрістайлять у центрі. Виходити в коло, поки не відчуєте готовності, ніхто не змушує.
  • Рівні — від початкового до просунутого, і групи для дітей та підлітків трапляються часто.

Кому підходить найкраще

Section titled “Кому підходить найкраще”
  • Дітям і підліткам — хіп-хоп часто стає першим танцювальним стилем.
  • Дорослим, які люблять цю музику й хочуть енергійного заняття.
  • Тим, хто хоче фрістайлити, а не лише вчити поставлені зв’язки. Про партерну частину хіп-хопу — у статті Брейкінг.
  • Танцюристам інших стилів, яким хочеться більше груву й розкутішого тіла.
  • Гірше підійде тому, хто хоче повільного, спокійного заняття. Зігнуті коліна й постійний баунс навантажують коліна: якщо маєте з ними проблеми, порадьтеся з лікарем і скажіть викладачеві.